Владіслав Рябоштан народився в 1996 році в Україні, в місті Дніпро, живе та працює в Києві. Працює з живописом.
“У дитинстві мене оточували заводи, залізниця, недобудоване метро та інші промислові об’єкти. Навіть переїхавши в столицю, я хотів знайти та відвідати подібні промислові об’єкти. До повномасштабної війни в Україні в процесі була велика живописна серія станцій та тунелів київського метро. У нашій свідомості зараз метро це не просто транспорт, а місце, де всі люди можуть знайти укриття. Це безпечна зона від ракет та вибухів; дуже часто ми могли бачити, як люди живуть прямо на станціях метро, такий особистий досвід закарбувався і в моїй пам’яті.”
МЕТРО ЯК ПРИХИСТОК
З початком повномасштабного вторгнення сприйняття метро як локації кардинально змінилось, з перших днів війни його почали використовувати як укриття під час повітряної тривоги. Люди брали документи, їжу, ковдри та перечікували повітряні тривоги по місту, дуже часто і ночували на станціях. Цей об’єкт і зараз потенційно готовий в будь-який момент приймати жителів міста, слугуючи сховищем від ракетних та дронових обстрілів. Війна привнесла абсолютно нову актуальність для багатьох речей, які раніше здавались абсолютно звичними та повсякденними. Майбутнє для нас все ще незрозуміле.
Владіслав теж провів багато часу на підлозі такої станції метро. Там ховалися тисячі людей. Для цього ідеально підходять підземні місця, деякі станції дуже глибокі. Наприклад, станція «Шулявська» має глибину 92, станція «Арсенальна» (105 м нижче рівня землі) є навіть найглибшою станцією метро у світі. Метро як один із видів громадського транспорту стало сприйматися переважно як найбезпечніше сховище. Цей об’єкт підземної інфраструктури міста залишиться дуже важливим і зможе вмістити багато людей.
