Оля Федорова – харківська художниця, робота якої зосереджена довкола кількох великих тем: вивчення порожнечі та заповнення простору різними методами: текстом, власним тілом або привнесеними до цього простору предметами. Крім того, для художниці дуже характерна саморефлексія – переосмислення як своєї роботи, так і художнього середовища загалом.
У Гаражі 127 Оля показала проект, який став фіксацією її зростання та розвитку. Ми назвали цю виставку ретроспективною саме через те, що глядачі побачать не одну роботу художниці, а її творчість за останні роки. За допомогою колекції об’єктів, які Оля використала для створення своїх робіт, можна простежити розвиток художниці та проаналізувати її художній процес.
«Вже приблизно два роки як я не роблю «матеріального» мистецтва – такого, яке можна було б доторкнутися, повісити на стіну, покласти під скло, або поставити на тумбу. Я перестала знімати майстерню, бо зрозуміла, що в мене більше нічого в ній робити. Мої роботи – це дії. Їхнє існування триває від кількох хвилин до кількох днів. Фотографії, що залишаються після, по суті є лише документацією цих дій, фіксацією їх вчинення – але не самостійними витворами мистецтва. У своїх роботах використовую багато матеріальних об’єктів. На деякий час вони стають предметами мистецтва — поки триває дія, частиною якого вони є. Коли завершується ця дія – за хвилину або за кілька днів — магія зникає, і ці об’єкти знову стають тим, чим були. Деякі з них я ще можу використати повторно, як звичайні побутові предмети, але більшість об’єктів мала значення і особливу цінність тільки під час дії — після ж вони по суті перетворилися на мотлох. Ну або в артефакти, що зберігають пам’ять про минулі дні, якими, як по черепках з розкопу, можна прочитати історію моєї кар’єри».
